Протидія плагіату

Одними з найважливіших та обов’язкових принципів редакційної політики є протидія плагіату та самоплагіату.

Плагіатом вважається оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів інших авторів без зазначення авторства.

Автоплагіатом (самоплагіатом) вважається надання у матеріалах рукопису власних, раніше вже опублікованих наукових результатів як нових результатів.

Автори статті повинні гарантувати, що вони написали абсолютно оригінальну роботу, і, якщо автори використали матеріали і/або слова інших авторів, це повинно бути відповідним способом позначено посиланням або вказано в тексті.

Усі статті, підготовлені до публікації в журналі, перевіряються на плагіат розробником сервісу Unicheck компанією «Антиплагіат».

Якщо плагіат чи текстові запозичення виявлені редакторами або рецензентами на будь-якому етапі до публікації рукопису, автора (авторів) попереджують про необхідність перегляду та виправлення тексту або надання посилання на першоджерело. Якщо плагіат складає більше 25%, стаття відхиляється, а інформація про це надається до установи/працедавця автора. 

Плагіат в усіх своїх формах є неетичною поведінкою при публікації, тому є він неприпустимим.

Представлення одного і того ж рукопису більш ніж до одного журналу одночасно є неетичною поведінкою при публікації і є неприпустимим.

Якщо після опублікування матеріалів рукопису виявлено плагіат, то редакційна колегія проводить аналіз цього факту. Залежно від масштабу плагіату документ також може бути відкликано (видалено).